Прогнози 2023: відмова від добрив, недостача насіння та біоетанол

Ринок добрив та ЗЗР падає, насіння соняшника буде в дефіциті, прогнози 2023. Про що ще говорили під час Тrend and Hedge Club

Мультинаціональні компанії зменшують обсяги поставок насіння соняшника в Україну. То, чи буде чим сіяти поля у 2023 році? Як зміниться сівозміна в агрохолдингах і чи дійсно всі підуть у соняшник? А якщо не соняшник, то яку культуру обрати, щоб і маржинальність була високою і витрачати ТМЦ менше? А також, що ж відбувається з цінами на вагони-зерновози «Укрзалізниці»? Про це все говорили на підсумковому засіданні Тrend and Hedge Club.

Про ринок добрив, ЗЗР і насіння

Засновник та Голова наглядової ради GROWEX Agro Digital Holding Богдан Лукіянчук:

Я досить песимістично дивлюся у 2023 рік. По-перше, аграрії будуть економити на добривах. На наступний рік вони або зовсім відмовляться від планів вносити азотне живлення, або будуть давати тільки четверту чи п’яту частину того, що давали у 2022 році. Разом з тим, це нормальна ситуація. Аграрії менше заробляють, а отже повинні «втиснутися» в ту економіку, яка є — вийти в нуль, а вже потім отримати якийсь прибуток. Добрива страждають в першу чергу.

Зараз ринок добрив упав на 70%. І не тільки через те, що аграрії не можуть їх придбати через високі ціни, а й через складну логістику і неможливість завезти їх з-за кордону.

По-друге, аграрії будуть економити на ЗЗР. І цей ринок починає «обвалюватися», бо якщо гербіциди на наступний рік вони ще беруть, то від фунгіцидів майже всі відмовляються.

По-третє, є проблема з поставками насіння соняшника в Україну. Майже всі мультинаціональні компанії будуть завозити на 30-50% менше насіння. Очікується дефіцит насіння у 1-2 млн посівних одиниць. Хтось заклав менше ділянок гібридизації в Україні, а хтось зробив невелике замовлення на імпортне насіння і не зможе закрити потреби аграріїв. Хоча на ринку повинно бути достатньо насіння Pioneer, бо компанія всі об’єми, які повинні були їхати у 2023 році в росію, буде везти в Україну.

Песимістична ситуація. Разом з тим, наші аграрії — круті. Всі площі, які не заміновані, засіють.

Війна змусила займатися трейдом

Комерційний директор «ТАС Агро» Антон Жемердєєв:

«ТАС Агро» не залишав землі під паром, але ми протягом короткого часу після 24 лютого змінили сівозміну — збільшили площу під олійні культури (соняшник та сою) на 30% з метою оптимізації розміщення та перевалки урожаю на наших елеваторних потужностях. На сьогодні в полі залишається 17% кукурудзи. Навряд чи встигнемо прибрати її до кінця 2022 року, але у січні плануємо закрити збиральну кампанію по цій культурі. І точно будемо її сіяти наступного сезону.

Пішли у переробку ріпаку з КАУ та соняшнику у партнерстві з ViOil. Вже на 70% об’єму переробки підписали контракти. Якщо хтось думає, що продавати олію та шрот досить легко, то він помиляється. Через воєнний час, відключення світла і складну логістику досить важко планувати переробку та довгі контракти. Пелетоване лушпиння соняшника використовуємо на встановлених на підприємствах теплогенераторах, що дає нам можливість не бути залежним від газу.

Вперше в історії компанії зробили відвантаження зерна на FOB. Це також нелегка історія, але однозначно прибуткова. Останнє судно, яке ми завантажили на FOB, очікували 35 днів. Лише недавно воно зайшло у порт. Плануємо надалі розвивати трейдерський напрямок і робити відвантаження на CIF.

Яку культуру краще сіяти в 2023 році?

Засновник та Голова наглядової ради GROWEX Agro Digital Holding Богдан Лукіянчук:

Щодо сівозміни, то звичайно, бачимо тенденцію до зменшення площ кукурудзи. Якщо Мінагрополітики говорить, що у полі стоїть 20% кукурудзи, то ми бачимо, що не зібрано 50% площ. Не забувайте, що кукурудза у полі зимою — це погіршення якості ґрунту. Весною, після кукурудзи, буде досить складно обробити ґрунт і швидко посіятися.

Якщо кукурудза у полі, бо немає змоги її посушити і ніде зберігати, то чи захоче аграрій сіяти її в новому сезоні? Звичайно, ні.

На яку культуру тоді будуть переходити? Тут вибір, насправді, великий. Але складність в тому, що потрібно сіяти культуру, якій потрібно мало добрив і при цьому отримати якусь економіку. Єдина культура, яка відповідає цьому критерію — соняшник.

Звісно, аграрії будуть шукати альтернативу. Йти у льон, горох та інші нішеві культури. Головне сьогодні — не залишати землі під паром.

Багато посіяли озимого ріпаку. Але я очікую значно меншу врожайність ріпаку в 2023 році (на фоні підвищення вартості живлення і захисту). Культура буде збитковою, або дасть максимум 5% рентабельності.

Кукурудза вже не цариця полів, а пшениця не соціальна культура

Керівниця центрального офісу агрохолдингу «Епіцентр Агро» та елеваторного напряму «Епіцентр К» Світлана Нікітюк:

Думаю, що кожна агрокомпанія сьогодні зробить все, щоб землі не залишалися під паром. У сівозміні на 2023 рік у нас буде пшениця. Додали трошки сої, бо до цього її не вирощували. Не відмовлялися і від традиційних для нашого агрохолдингу культур — соняшника та кукурудзи. У минулому році ми закупили 100% насіння кукурудзи. Та після повномасштабного вторгнення та закриття портів, передбачили, що може бути складна ситуація з кукурудзою, і 20 тис. га замінили на соняшник. 

По соняшнику, дійсно, будуть зменшені об’єми поставок насіння в Україну. Але тут потрібно розуміти, що хто перший купив і заплатив — того і насіння. Радимо не відкладати в довгий ящик це питання. Ми вже проводимо зустрічі з компаніями, але ще не контрактувалися.

У нас нема мотивації сіяти, тримає «генний» обов’язок дбати про землю. Емоційна колонка Івана Мірошниченка Читати також

В цьому році маржинальним є соняшник. Минулого року — ріпак. Сьогодні реалії такі, що кукурудза вже не цариця полів, а пшениця — не соціальна культура.

Три роки тому ми зайнялися переробкою соняшника на олію та шрот. В цьому році закупили в Іспанії, Італії та Україні 50 масловозів.

Чи дійсно заробітки «Укрзалізниці» на зерновозах захмарні?

Заступник директора Департаменту комерційної роботи «Укрзалізниці» Валерій Ткачов:

Розкладемо вартість логістики на складові: заробіток УЗ та інших учасників ланцюга. В середньому перевезення залізничним транспортом по території України складають 650-700 км. УЗ, як перевізник, бере за цю послугу лише $11-12,5. Це основний наш заробіток.

Також ми заробляємо на вагонах. Але в цій складовій логістики наша частка ринку лише 25-27%. Тобто у вагоні УЗ їде кожна четверта тонна зерна.

При цьому, дійсно, ціни на вагони упродовж останніх 5 місяців піднялися з 2 тис. грн до 12 тис. грн, і ось недавно знову впали до 5 тис. грн. Чому відбувається таке цінове коливання? Якщо є попит на перевезення і агросектор хоче перевезти 50 млн т зернових, а інфраструктурні можливості дозволяють тільки 20-30 млн т перевезти. Що починає зростати? Звісно, вартість перевезення.

Валерій Ткачов: росія заздалегідь планувала зупинити експорт зерна з України Читати також

Та ціна, яку заробляє УЗ  — а це $11-12 — не може зростати, бо це константа, встановлена державою. Через великий попит виникає дефіцит вагонів. Але, як я наголосив, УЗ займає на цьому ринку тільки 25% — на один вагон УЗ є три приватних вагони. Зиск від зростання вартості вагонів у першу чергу отримує приватний власник вагону.

Агробізнес нам каже: збийте ціну на ринку. Але чи можемо ми це зробити своїми 25%? Коли зростає ціна, ми теж хочемо заробити. Буде ціна падати — продаватимемо дешевше. Це ринкова економіка.

Чому у жовтні ми бачили максимальні 12 тис. грн на зерновози? По-перше, УЗ підняла в чотири рази розрахункову швидкість руху вагонів. Тобто кількість діб за користування вагонами зменшилася. Якщо раніше потрібно було платити за 15 діб, то зараз всього за 8. По-друге, почалася збиральна кампанія пізніх зернових. Зріс попит. Ось ці два чинника наклалися і ми побачили зростання ціни до 12 тис. грн.

Саме час піднімати питання створення біоетанольної індустрії

Операційний партнер торгово-аналітичної компанії Barva Invest Богдан Костецький:

Багато виробників сьогодні залишили кукурудзу у полі. З очікуваного врожаю у 25,5 млн т наразі зібрано приблизно 18 млн т. Але чим це може закінчитися для агровиробника? Надлишковими мікотоксинами і відсутністю покупців на його товар. Тому навесні 2023 постане питання: а що ж робити з тією кукурудзою, яка нікому не потрібна такої якості.

Україна вже є зерновим хабом, а може стати біометановим, — Сергій Кравчук Читати також

І тут ми повертаємося до питання створення додаткової вартості — переробки в біоетанол. Якщо виробити біоетанол не проблема, то проблема додати його у бензин. Без державного стимулювання та відповідного мандату великі нафтопереробні компанії не будуть примусово підмішувати певний відсоток біоетанолу у бензин. Держава повинна змусити їх, як це було в США, Південній Америці, Індії.

Думаю, зараз саме той час, щоб підняти на державному рівні питання створення біоетанольної індустрії в безпечних хабах, які знаходяться подалі від зони бойових дій. І 2023 рік найбільш вдалий для цього.

Наталія Родак, Latifundist.com

Источник: www.latifundist.com

Ответить

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *