Несправжня борошниста роса цибулі та заходи її профілактики

Початок розвитку несправжньої борошнистої роси на верхівках листя сім’яників

Несправжня борошниста роса (пероноспороз) є найбільш поширеним і шкідливим захворюванням, яке вражає багато видів цибулі (Allium cepa, A. porrum, A. schoenoprasum, A. nutans, A. scalonicum та ін..) і завдає значної шкоди сім’яникам. Особливо небезпечно воно у районах із великою кількістю атмосферних опадів.

Враховуючи значний запас інфекції збудника хвороби в рослинних залишках та резервацію інфекції в заражених посадкових цибулинах цибулі-сівка та цибулі-ріпки, поточного року в умовах доволі прохолодної (зниження температури вночі до 8…12 °С) та дощової весни можна прогнозувати масовий епіфітотийний розвиток пероноспорозу як у насінниках, і на товарних посівах. Щоб стримати інтенсивний розвиток хвороби, слід своєчасно виявляти її прояви та проводити профілактичні захисні заходи.

На цибулі несправжня борошниста роса проявляється, як відомо, у вигляді дифузного та місцевого ураження рослин. Дифузна форма спостерігається у разі посадки уражених цибулин, коли після сходів листя стає ланцетним, сплющеним і гофрованим, від світло-до жовтувато-зеленого кольору. Вони лягають на поверхню ґрунту, а в сиру погоду вкриваються густим сіро-фіолетовим нальотом – конідіальним спороношенням гриба. На шорсткій поверхні ураженої тканини затримуються частинки ґрунту, тому вся рослина стає брудною, запиленою.

За місцевого ураження на листі та квіткових стрілках з’являються блідо-зелені або жовтувато-брудні розпливчасті овальні плями, які пізніше покриваються сіро-фіолетовим нальотом. У місцях ураження листя загинається, жовтіє і відмирає, а стрілки ламаються. Майже завжди на ураженому листі поселяються різні напівпаразитні гриби, що пізніше утворюють у місцях ураження чорну цвіль.

Збудником несправжньої борошнистої роси є гриб Peronospora destructor Casp. Його рясне конідіальне спороношення утворюється рано-вранці, коли випадають рясні роси. Оптимальна температура для утворення конідій – 10…15 °С. Поширюються вони повітряними течіями та краплями дощу, а проростають паростковими гіфами, які проникають у рослину через продихи. Оптимальні умови для проростання конідій: вологість повітря — 99-100 %, температура – 13° С (мінімум 4 ° С, максимум 25° С). Конідії зберігають життєздатність у вологому повітрі протягом кількох днів, а суху погоду під дією сонячних променів гинуть через 1,5–2 години.

З уражених надземних органів рослини гриб дифузно проникає в цибулину, збирається переважно у верхній її частині (шийці), де і зимує у вигляді грибниці. У ураженій тканині патоген статевим шляхом формує кулясті ооспори.

Основне джерело інфекції – уражені посадкові цибулини, у шийці яких знаходиться грибниця патогену, та уражені рослини багаторічних видів цибулі. При висадці уражених цибулин у ґрунт грибниця патогену поширюється у листя, що формується, і на їхній поверхні утворює світло-сіре з фіолетовим відтінком конідіальне спороношення. Насінням та цибулинами під час зберігання збудник хвороби не поширюється. Є дані щодо можливості збереження грибниці на залишках рослин у полі, проте роль цього джерела інфекції незначна.

Шкода від несправжньої борошнистої роси надзвичайно велика. Передчасне засихання листя призводить до недорозвиненості цибулин та зниження валового врожаю. Іноді від хвороби гине 15-20 % і більше рослин. Насіння чорнушки з уражених рослин плюскле або зовсім не утворюється.

Захист цибулі від хвороби спрямований насамперед на викорінення місць резервації інфекції, обмеження її поширення та розвитку.

Одним із найрадикальніших, екологічно безпечних та економічно вигідних заходів захисту є виведення та районування стійких сортів та гібридів. Імунними є дикі види цибулі, що дає підстави вважати за можливе виведення стійких сортів способом віддаленої гібридизації.

Дуже важливо для зниження поширення хвороби та дотримання правильної сівозміни. Повертати цибулю на колишнє місце необхідно не раніше ніж через 3–4 роки. Найкращими попередниками для нього в овочевій сівозміні є картопля, огірки та рання капуста, а у змішаних — зернобобові, зернові та зайнята пара. Не варто забувати і про просторову ізоляцію між полями сіянки-чорнушки, товарними посівами та насінниками цибулі не менше 1 км.

Агротехнологія вирощування цибулі має бути спрямована на своєчасне визрівання цибулин. Це може бути досягнуто правильним підбором сортів, створенням оптимальної для сорту площі харчування та застосуванням сучасних технологій.

Вимоги до основного обробітку ґрунту під цибулю спрямовані на максимальне знищення бур’янів і збереження вологи. Органічні добрива вносять, як правило, під попередню культуру, а якщо це не було зроблено — під зяблеву оранку у вигляді гною, що добре перепрів, до 30 т/га. Свіжий гній під цибулю вносити не рекомендується, оскільки продукти його окиснення пригнічують ріст і розвиток рослин, сприяють розвитку гнилі донця.

Передпосівна обробка ґрунту також спрямована на максимальне збереження вологи, своєчасне та якісне внесення мінеральних добрив, отримання вирівняного верхнього шару з дрібнокомкуватою структурою та максимальне знищення сходів бур’янів. А внесення збалансованих доз мінеральних добрив із перевищенням розрахункової норми фосфорних на 15–20 % суттєво підвищує стійкість цибулі до несправжньої борошнистої роси, сприяє підвищенню врожайності та покращує якість продукції.

Обов’язковим заходом є й знезараження посівного та посадкового матеріалу. Насіння чорнушки необхідно ретельно очистити від сухих частинок залишків рослин, тому що в них може зберігатися інфекція, а потім протруїти препаратами на основі діючих речовин боскалід + піраклостробін (Іншур Профі, ТН, 1-2 кг/т); металаксил (Апрон XL 350 ES, 100 мл/100 кг насіння); флудіоксоніл (Максим 480 FS,ТН, 100 мл/100 кг насіння). Насіннєві цибулини заздалегідь прогрівають за температури 42…45° С протягом 10–12 годин. Тривала висока температура вбиває грибницю збудника хвороби, не завдаючи жодної шкоди самій цибулині. При цьому слід пам’ятати, що чим більша партія цибулі, тим більше часу потрібно її прогрівання.

З метою кращого провітрювання посівів та посадок цибулі, створення несприятливих умов для розвитку збудника несправжньої борошнистої роси, підвищення стійкості рослин до хвороби необхідно дотримуватися оптимальних норм витрати насіннєвого матеріалу — чорнушки, цибулі-сівка та цибулі-ріпки. Ранній висів і посадка сприяють швидкому розвитку рослин, а їхня ураженість збудниками інфекційних хвороб суттєво зменшується.

З появою сходів на насінниках цибулі необхідно провести фітопрочистку. У разі виявлення дифузно уражених пероноспорозом рослин їх видаляють з поля до появи на них спороношення збудника хвороби, а рослини, що залишилися, обприскують одним із рекомендованих фунгіцидів (табл.). При цьому в робочу суспензію фунгіцидів, які виготовлені на основі порошків, що змочуються, обов’язково слід додавати прилипачі.

Таблиця. Фунгіциди для обприскування цибулі проти несправжньої борошнистої роси

Збирання врожаю також важливо провести своєчасно — у період масового пожовтіння листя, причому обов’язково в суху погоду. За нормального визрівання цибулин листя з них можна обрізати відразу ж за збирання, а за незадовільного — тільки після попереднього просушування в полі перед закладанням на досушування зі штучним підігрівом.

Просушування зібраних цибулин за сухої сонячної погоди можна проводити в полі, розсипаючи їх в один шар на поверхні ґрунту. Якщо погода волога, цибулю необхідно сушити спочатку під навісами, а потім у приміщеннях, що добре вентилюються, з використанням штучного підігріву — 7–10 днів і більше за температурі 25…35 °С доти, поки за перемішування цибулин не буде відчутний специфічний шум. У разі виявлення в партії уражених пероноспорозом цибулин температуру в сушильному приміщенні слід підвищити до 40…45 °С на 10–12 годин. За такої температури інфекція гине, а цибулини можна успішно використовувати для насіннєвих цілей. Найкращі результати отримують за активного вентилювання невеликих партій цибулин спрямованим потоком повітря від електрокалориферів.

Для закладки на зберігання відбирають добре просушені цибулини з тонкою шийкою, довжина якої повинна бути не менше 3–5 см для цибулі і 5–6 см для ріпки-матки. Цибулини з довгою шийкою менше уражаються шийковою гниллю.

Зберігати цибулю слід у очищених від торішніх залишків та попередньо продезінфікованих приміщеннях, де стелажі побілені вапном. Дезінфекцію інвентарю проводять розчином формаліну (1:40). Оптимальна температура для зберігання цибулі — 0…2 °С, відносна вологість повітря – 70–75 %.

І. Марков, канд. біол. наук, фітопатолог

Источник: www.propozitsiya.com