Головний секрет успіху гібридів — інтенсивна вологовіддача. Вміст вологи у насінні зменшується по мірі проходження рослинами кукурудзи відповідних фаз розвитку: блістер — 85 % вологи, молочна стиглість — 80 % вологи, молочно-воскова стиглість — 70 % вологи, воскова стиглість — 55 % вологи та фізіологічної стиглості — 30 % вологості.
До фізіологічної стиглості зменшення вологості насіння відбувається через комбінацію випаровування насінням вологи та накопичення насінням сухої речовини внаслідок наливу зерна. Після настання фізіологічної стиглості (визначається появою чорного шару, т. з. чорної точки), вологість втрачається переважно через випаровування насінням вологи.
Втрата насінням вологи у полі відбувається за лінійним зразком від 40 % вологості до 15–20 %, після чого вологовіддача практично припиняється. Точний рівень вологовіддачі залежить від конкретного гібриду та погодних умов того чи іншого року.
Індивідуальні особливості гібридів, які визначають темпи віддачі вологи після настання фізіологічної стиглості та зрештою вологість зерна на момент збирання, є рушійною силою у підборі гібридів товаровиробниками. Всім потрібні гібриди з найвищим потенціалом урожайності (здатні сформувати максимальний валовий дохід) з одночасно високим рівнем вологовіддачі (здатні забезпечити найнижчі витрати на сушіння).
Насіннєві компанії визначають стиглість своїх гібридів, базуючись на різниці у відносній вологості на момент збирання врожаю. Гібриди, які відрізняються на один день за відносною стиглістю, зазвичай будуть мати різницю у 0,5 % за вологістю зерна (середня денна норма вологовіддачі), за умови сівби і збирання в один день. Слід мати на увазі, що ранжирування гібридів за відносною стиглістю зазвичай чітке в межах гібридів однієї компанії-виробника і не завжди відповідає дійсності за порівняння гібридів різних насіннєвих компаній.
Пізнє достигання кукурудзи через пізню сівбу або холодні температури під час вегетації часто втілюються у подовжену або дуже повільну вологовіддачу насіння кукурудзи перед збиранням і, відповідно, у вищий від бажаного рівень вологості зерна під час збирання. Вологіше зерно потребує додаткового сушіння, що тягне за собою збільшення виробничих витрат і затягування безпосереднього процесу збирання врожаю. Навпаки, ранній початок швидкої вологовіддачі зменшує виробничі витрати аграріїв та сприяє швидкому або, принаймні, своєчасному збиранню культури перед настанням осінніх опадів і холодів.
За сприятливих погодних умов усі гібриди мають майже однаковий рівень вологовіддачі, однак, коли погодні умови не сприяють швидкій вологовіддачі, попереду опиняються гібриди, які мають до цього схильність.
Науковці визначили цілу низку рис і характеристик, що найбільше впливають на рівень польової вологовіддачі. Відносна значимість тієї чи іншої риси для інтенсивної вологовіддачі змінюється із часом і, як уже зазначалося, найвідчутніша за несприятливих для втрати вологи погодних умов (прохолодна, хмарна й дощова погода та низькі температури після настання фізіологічної стиглості). Варто відмітити такі найсуттєвіші особливості гібридів:
- Структура перикарпу (тканини, що оточує зародок). Більш тонкий, іншими словами, легший до проникнення, перикарп забезпечує вищу вологовіддачу;
- Кількість листків обгортки. Чим менша кількість листків обгортки качана, тим вища вологовіддача. Спостереження доводять, що гібриди новітньої селекції мають менше листків обгортки, ніж гібриди, виведені десятиріччя тому;
- Товщина листків обгортки. Вологовіддача у гібридів із тоншими обгортками зазвичай вища;
- Швидкість відмирання обгорток качана. Чим швидше відмирають (засихають) листя обгортки качана — тим вищий рівень віддачі вологи;
- Покриття качана листям обгортки. Гібриди з нещільною обгорткою мають вищий рівень вологовіддачі;
- Швидкість нахилу качанів після фізіологічної стиглості. Що швидше качани втрачають свою спрямованість вгору, то швидше ними віддаватиметься волога, зокрема, якщо качани залишаються спрямованими вгору, вони вбирають в себе осінні опади.
Заслуговує на увагу ще один момент: волога зерна не втрачається через кріплення зернівки до початку. Втрата вологи зерном відбувається за рахунок випаровування вологи із зерен. Науковими дослідженнями було встановлено, що після настання фізіологічної стиглості втрата зерном вологи шляхом відтоку її до стрижня не відбувається. Після відмирання тканини на верхівці початку — утворення чорного шару — будь-які зв’язки між зернівками та стрижнем припиняються.
Отже, слід постійно шукати компроміс у виборі гібридів, які забезпечать найвищий прибуток для товаровиробника в конкретних умовах господарювання. Наступні агрономічні та генетичні характеристики найбільше впливають на вологовіддачу гібридів кукурудзи та їхню вологість на момент збирання:
- Група стиглості гібриду, товщина та структура перикарпу (оболонки) насіння, кут кріплення початку до рослини після настання фізіологічної стиглості впливають на рівень вологовіддачі. Гібриди з більш тонкими початками втрачають вологу швидше;
- Коли настає фізіологічна стиглість, кукурудза втрачає вологу через качан та його кріплення до рослини, оголені кінчики початків та обгортки. Гібриди із качанами, розташованими під гострим кутом до рослини після настання фізіологічної стиглості схильні накопичувати вологу в обгортках та сповільнювати вологовіддачу. Обвислі початки втрачають вологу швидше, ніж підняті качани. Насіння з товщою оболонкою та вищою заліковою вагою сохне довше, а пошкоджене та легке насіння втрачає вологу швидше;
- Покриття качана обгортками, їхня кількість, товщина та щільність впливають на швидкість вологовіддачі. Товщина качана та довжина насінини також відбиваються на швидкості віддачі вологи. Через те, що гібриди відрізняються за цими показниками, вони мають різний рівень вологовіддачі;
- Кліматичні умови мають найбільший вплив на вологість зерна під час збирання. Температура, кількість опадів і сонячна активність відображаються у швидкості висихання зерна. Погодні умови після завершення наливу насіння мають найбільший вплив на швидкість вологовіддачі у полі. В середньому для втрати 1 % вологості необхідно 20…25 градусів суми ефективних температур.
Таким чином, на вологовіддачу впливає ціла низка факторів і аграріям слід знайти баланс між бажанням збирати кукурудзу якомога сухішою та втратами від вилягання через пізнє збирання.
Збір кукурудзи є досить відповідальним етапом вирощування кукурудзи, адже необхідно у встановлені строки максимально швидко зібрати врожай з найменшими втратами. Від своєчасного і якісного проведення цієї роботи залежить кінцевий результат у її вирощуванні.
Як свідчить практика, збирання кукурудзи припадає на осінній період з високою вірогідністю випадання опадів. Якщо йде дощ, то вода, що стікає, буде накопичуватися в нижній частині качана і утримуватися лушпинням, що створить сприятливе середовище для проростання зерна.
Проростання зерна також може відбуватися на відкритих верхівках кукурудзи, особливо на гібридах, в яких качани завжди залишаються в вертикальному положенні під час дозрівання і тривалий час перебували під дощем.
Залишаючи кукурудзу в полі для підсушування, виникає загроза її вилягання та погіршення фітосанітарного стану. Досить високою є вірогідність розвитку негативних мікробіологічних процесів та ураження бактеріальними і грибними захворюваннями. Як наслідок, наприкінці сезону якість кукурудзи часто погіршується.
У випадку проростання зерна доцільно:
- за перших ознак проростання зерен негайно провести збирання врожаю;
- проводити сушку за вищих температур для запобігання подальшого проростання;
- перевіряти зерно перед закладанням на зберігання, щоб уникнути передачі цвілі здоровим зернам.
Неправильно підібраний гібрид, несвоєчасна сівба та несприятливі погодні умови досить часто не дають змоги розпочати жнива в бажані строки.
Збирають її за умови настання фізіологічної стиглості за вологості зерна не більшій за 35% зернозбиральними комбайнами. До цієї фази нагромадження асимілянтів закінчується, про що свідчить чорний прошарок (чорна точка) між зерном і місцем прикріплення його до серцевини качана. Чорна точка з’являється через 55–60 днів після появи стовпчиків з приймочками (волосся) на качані.
За даними Інституту зернового господарства УААН, втрати зерна кукурудзи за урожайності 40 ц/га на 10 добу збирання становили 0,4 %, на 15 – 3,8 %, 20 – 8,9 %, 2 5– 12,6 %, 30 – 17,1 %, 35 – 22,6 %. Втрати зерна на полі під час збирання урожаю не повинні перевищувати 2–3 %.
Качани низькорослих гібридів кукурудзи розміщуються на 25–45 см від поверхні ґрунту, високорослих — понад 60 см. Розміщення качанів на висоті менше 30 см ускладнює збирання та підвищує втрати. Для механізованого збирання кукурудзи на зерно краще використовувати скоростиглі гібриди, що мають міцні стебла і невелику листову масу, характеризуються дружнім достиганням, качани мають бути вертикально орієнтованими з обгортками, що легко відділяються.
За матеріалами Інституту сільського господарства Північного Сходу НААНУ
Источник: www.propozitsiya.com
