Чималої шкоди плодоносним деревам приносять щитівки та несправжні щитівки; доволі розповсюджені й небезпечні (особливо у зоні Степу) каліфорнійська, а в Лісостепу — грушеподібна щитівки. Приблизно через 33–38 днів після закінчення цвітіння пізніх сортів яблуні з’являються личинки-мігранти каліфорнійської щитівки, котрі, висмоктуючи сік з кори, плодів та листя, викликають висихання пагонів і галузок, а на фруктах залишаються червоні плями, через що знижуються їхні смакові якості та цінність. Розвивається у двох генераціях. Личинки грушеподібної щитівки виникають після квітування. Шкідник формує одну генерацію.
Листкові пластинки плодових дерев уражають різноманітні види молей. В садах приватного сектору найбільш поширеними та шкідливими видами є яблунева та плодова горностаєві молі. Перший вид розвивається виключно на яблуні, а другий — головним чином на кісточкових культурах. Вони існують групами, заселяють верхівки пагонів, обмотують їх павутинням, формуючи великі гнізда-“житла”. Гусінь харчуються від 35 до 45 діб. За цей час вони переміщуються на інші гілки, об’їдаючи листя. На присадибних територіях траплялося бачити, коли старі дерева при значній густоті популяції фітофагів залишалися без листя. Горностаєві молі відтворюють за рік лише одну генерацію. Листомінуючі молі представлені яблуневою нижньою — спеціалізований шкідник, верхньою плодовою (вражає всі рослини родини розоцвітих) та глодовою кружковою міллю. Самки верхньої відкладають яйця з верхньої сторони листка, а нижньої та глодової — з нижньої. Гусінь пошкоджує середину листка у вигляді овальних мін діаметром 7–8 мм та залишає в них концентричні кола дрібних чорних екскрементів. При масовому заселенні рослин листомінуючими молями на листках фіксується понад 10 мін. Уражене листя змінює колір з зеленого на блідо-жовтий або темно-бурий, зменшується його асиміляційна площа, погіршується процес фотосинтезу. Глодова міль за рік дає одну генерацію, а верхня та нижня — три.
В червні відбувається літ метеликів грушевої плодожерки. Це специфічний шкідник, він уражає лише грушу. При високій кількості може нанести відчутну шкоду плодам раннього та середнього термінів дозрівання. Метелики літають через 35–38 днів після завершення цвітіння сорту Олександрівка. Для правильного визначення терміну проведення захисних дій важливо зафіксувати дату завершення квітування. Самки грушевої, подібно до яблуневої, плодожерки літають та відкладають яйця у вечірній час, коли температура сягає понад 15°С. Відкладені яйця червоні, згодом стають рожево-сірими. Гусінь після виходу, не полишаючи яйця, відразу заглиблюється у плід, робить хід до насіннєвої камери, де харчується насінням до моменту виходу на залялькування. Подібна специфіка розвитку грушевої плодожерки ускладнює боротьбу з нею. Генерація однорічна.
Величезної шкоди яблуні завдає яблунева плодожерка. Втрати плодів можуть бути більше 80%. Після вилуплення гусінь певний час “блукає” у пошуках плоду. Їй притаманно не зразу потрапляти до насіннєвої камери, тоді вона вибирається на поверхню плоду в пошуках іншого входу. Перший вхідний отвір загоюється, а в другому плоді гусінь виїдає насіння і до виходу на коконування може пошкодити 2–3 плоди. Такий тип життя яблуневої плодожерки полегшує тактику хімічного захисту від неї, порівняно з грушевою. Яблунева плодожерка, залежно від території, формує дві (у північних регіонах за жаркого літа розвивається друга, необов’язкова, генерація) або три генерації.
Хибні гусениці яблуневого плодового пильщика старшого віку виїдають все насіння та руйнують насіннєву камеру, а сливового — незміцнілі кісточки, покидають пошкоджену зав’язь та коконуються у верхньому шарі землі. За період власного розвитку одна личинка ушкоджує від 3 до 6 плодів. Розвиваються в одній генерації.
У червні на корі плодових, деревних і кущових рослин: клену ясенолистого, терну, глоду, волоського горіха — починають з’являтися личинки буйволоподібної цикадки (горбатка буйвол). Шкідник зустрічається всюди, переважно в молодих насадженнях плодових культур, особливо небезпечний на Півдні України. При великому заселенні рослин цикадкою шкода, викликана нею, призводить до висихання пагонів і молодих дерев. Шкодять самиці, роблячи парні надрізи кори та деревини у формі дужок, в які відкладають яйця. З надрізів виділяється сік, камедь, кора відстає і відмирає, пагони та гілочки не розвиваються повноцінно, висихають. Личинки цикадки харчуються соком культурних рослин і бур’янів (осоти, берізка польова, щириця, люцерна, горох, морква). У випадку відсутності такого харчування вони гинуть. За рік формує одну генерацію.
На початку літа часто можна помітити на груші чорні верхівки пагонів та скупчення на них личинок грушевої листоблішки помаранчевого з бурими цятками на спині (в першому) та зелено-коричневого забарвлення в п’ятому віці. Личинки, висмоктуючи сік, вкривають рясно листя і пагони екскрементами — медяною росою або падевим медом, котрий липне та виблискує на сонці. На таких листках осідають сажисті сапрофітні гриби, вони змінюють зелений колір листя на чорний. Пошкоджене листя деформується та відмирає, пагони не розвиваються повноцінно, плоди мають низькі смакові та товарні якості. Протягом року розвивається 4–5 генерацій.
В саду можливо знайти краї листків яблуні, груші, згорнуті вгору у вигляді тугих червоних трубочок, всередині яких знаходяться по декілька десятків личинок галиці. Пошкоджені листки чорніють, всихають та опадають. Яблунева та грушева листкові галиці відтворюють на рік, відповідно, 3–4 та 4–5 генерацій. Щоб від них позбавитися, обрізають та спалюють пошкоджені пагони.
Плодовим деревам (особливо молодому листю) чималої шкоди наносять попелиці: зелена яблунева, грушево-зонтична, сливова запилена, смугаста персикова, вишнева та безліч інших видів. Личинки та дорослі комахи збираються на листках і пагонах, висмоктуючи з них сік, а яблунева подорожникова попелиця шкодить також і плодам, вони деформуються. Уражене листя скручується та закриває їх. Пагони погано ростуть, викривляються і при сильному пошкодженні засихають. З весни до осені попелиці розмножуються без запліднення (партенокарпічно), народжуючи живих особин. За літо, залежно від виду, розвивається 10–15 генерацій. Висмоктуючи соки з рослин, личинки виділяють медяну росу. Солодкими виділеннями смакують мурахи, котрі у великій кількості скупчуються в колоніях попелиць і оберігають їх від хижих корисних комах (сонечко, личинки сирфід та золотоочки).
Плодам сливи, аличі, абрикоса, терну, вишні та черешні шкодить евритома сливова, або сливова товстоніжка. Через 10–12 днів після квітування сливи самиця яйцекладом проколює зав’язь і всередину ще не затверділої кісточки відкладає яйце. Личинки після вилуплення знаходяться в кісточці та живляться її ядром. Пошкоджені плоди завчасно забарвлюються у фіолетовий колір та опадають на землю разом із личинками, що зимують в кісточці. Генерація однорічна.
Молодим і дорослим плодовим деревам і насадженням ягідних культур шкодять личинки хрущів, здатні підгризати коріння, а при великій кількості — кору кореневої шийки дерев. Підгризання кореневої системи рослин протягом вегетаційного періоду викликає поступове засихання молодих саджанців, плодоносних дерев, кущових ягідників, суниці. Личинки в пошуках їжі, рухаючись по горизонталі, долають значну відстань — близько 100 м, – віддають перевагу більш вологому грунту.
В червні для плодових дерев характерний активний ріст пагонів та плодів. Якщо в даний період бувають атмосферні опади, то постає загроза масового ураження дерев яблуні та груші повторною інфекцією парші; абрикоса, сливи, черешні — клястероспоріозом, або дірчастою плямистістю; вишні та інших кісточкових — кокомікозом.
Справжньою проблемою для яблуні та груші є парша, котра уражає молоде листя, квіти, плодоніжки, плоди, а на груші кору. Найбільше уражаються сорти яблуні Ренет Симиренка, Айдаред, Мекінтош, Спартан, груші — Лісова красуня, Ільїнка, Бере Арданпон, Бергамот мліївський. Оптимальні умови для розвитку хвороби створюються при вологій та теплій погоді. Спори швидко проростають та заражають молоде листя за наявності краплинної вологи та температури, близької 15°C. Якщо не вжити захисні дії, вітер і дощ перенесуть збудник парші на здорове листя та плоди. Плями парші яблуні знаходяться переважно з верхньої сторони листка, а груші — з нижньої. На плодах уражена тканина корковіє, тріскається, в утворені ранки потрапляють спори моніліальної гнилі, вони загнивають, стають чорними та висять на дереві до наступного року. Уражені пагони груші покриваються дрібними вздуттями, котрі згодом руйнуються під впливом конідій, через що кора має шорсткий вигляд та лущиться.
Збудники хвороб мають “вузьку спеціалізацію”: збудник парші яблуні не уражає грушу і навпаки. Щоб уникнути втрат урожаю зерняткових порід від парші, вирощують сорти, стійкі до хвороби. В асортименті яблуні та груші стійкими до парші є вітчизняні та завезені закордонні сорти. Яблуня — Імрус, Чистотіл, Едера, Аскольда, Пріма, Прісцила, Пріам, Орловім, Первенець; груші — Любимиця Клаппа, Золотоворітська, Трембіта, Яблунівська, Етюд, Жозефіна мехельнська.
Листя вишні та черешні сильно уражується кокомікозом як на молодих, так і на плодоносних деревах. Менше уражуються слива, абрикос, терен. У першій половині червня з нижньої сторони листків виникають численні розкидані або розташовані поруч плями темно-бурого кольору. На плодоніжках вишні ураження мають вигляд білуватих плям із рожевою облямівкою. На плодах в місцях ураження формуються вдавлені великі коричневі плями зі світлим нальотом спороношення. Гриб формує за літній сезон 8–10 генерацій та масово уражує вишню та черешню. Хвороба менш інтенсивно поширюється в суху погоду. Масове ураження кокомікозом викликає наприкінці липня та в серпні листопад, і дерева стають повністю голі. У дерев, котрі втратили листя, погіршується зимостійкість, відбувається неякісне закладення плодових бруньок під урожай наступного року. Сорти черешні, що сильно уражуються кокомікозом, — Дрогана жовта, Жабуле, Валерій Чкалов, Присадибна, Красуня Києва; вишні — Анадольська, Володимирська, Любська, Гріот український. Сорти черешні, котрі мало уражуються хворобою, — Бігарро Оратовського, Мелітопільська рожева, Киянка, Чорна пізня, вишні — Шпанка рання, Мелітопольська десертна, Українка, Шалунья, Жуковська.
Для оздоровлення фітосанітарного стану в садових агроценозах та отримання сталих і багатих урожаїв необхідно протягом вегетаційного періоду виконувати комплекс дій з догляду за плодово-ягідними культурами. Пестицидне навантаження зменшують шляхом впровадження сортів, імунних та стійких до плямистостей, борошнистої роси та інших важливих з економічної точки зору збудників хвороб. Розповсюдження інфекції патогенів та зменшення кількості шкідників досягають, зрізуючи прикореневу поросль, зачищаючи штамби, скелетні гілки від старої відмерлої кори, моху, лишайників, згрібаючи та обрізаючи суху та хвору біомасу рослин з наступним її спалюванням або подрібненням (гілки) та розміщенням в компостну яму. В саду створюють високий культурний агрофон: проводять обрізання та проріджування крони дерев і кущів, що покращує циркуляцію повітря, освітлення, швидке підсихання вологого листя. Уникають загущення посадок, внесення завищених норм азотних добрив. Проведення вищезазначених заходів, окрім профілактичного, має також результативний, цілеспрямований характер, котрий проявляється в погіршенні екологічних умов для розвитку шкідливих організмів та зменшенні густоти їх популяцій.
Здійснення захисних заходів, як і їх вибір, залежать від загрози ураження чи пошкодження рослин. Щоб мати чітке розуміння шкодочинності, потрібно постійно спостерігати за розвитком та розповсюдженням шкідливих організмів.
В період вегетації проти личинок-мігрантів грушеподібної щитівки обробку виконують після закінчення цвітіння яблуні, а проти каліфорнійської — наприкінці червня на початку липня. Для обприскування дерев застосовують препарат №30В, 78% к.е., 0,4 л/20 л води. У промислових насадженнях проти щитівок використовують фосфорорганічні препарати: Бі-58 новий, 40% к.е.*, 0,8–2 л, Диметоат, 40% к.е.*, 2 л, Дурсбан*, 48% к. е., 2 л/га, Рогор-С, 40% к.е.*, 2 л, Фуфанон, 57% к.е.*, 2 л/га (аналог карбофосу) або комбінований препарат Нурелл Д*, 55% к. е., 1—1,5 л/га.
Проти кокцид результативні препарати неонікотиноїдної групи: Конфідор максі, 70% в.г., 0,07 кг, Моспілан, 20% р.п., 0,4–0,5 кг/га. Дані препарати рекомендовано для застосування в садах різних форм власності. Щоб отримати високу ефективність обприскування, слідкують, щоб робочий розчин добре змочив усі органи дерева, особливо тріщини на корі. При виявленні заселення насаджень щитівками вживають механічні дії: зішкрібають і спалюють стару кору, обрізають засохлі гілки і навіть викорчовують дерева, сильно заселені шкідником, з обов’язковим спалюванням.
Обприскування проти горностаєвих молей проводять відразу після завершення цвітіння яблуні, в час формування гусінню великих павутинних гнізд. Для хімічного захисту застосовують один із інсектицидів піретроїдної групи: Арріво, 25% к.е., 1,5 мл; Децис, 2,5% к.е., 2 мл; Кінмікс, 5% к.е., 2 мл; Карате, 5% к.е., 2 мл; Ф’юрі, 10% в.е., 0,7 мл; Фастак, 10% к.е., 2 мл; Шерпа, 25% к.е., 1,5 мл/10 л води. В присадибних садах з дерев знімають павутинні гнізда з гусеницями та лялечками горностаєвих молей і спалюють їх. В гусеницях розвивається паразит агеніаспіс, котрий може знищити біля 70% особин шкідника. Для збільшення кількості агеніаспіса павутинні гнізда з гусеницями не спалюють, а розміщують у ящики, обтягнуті металевою чи капроновою сіткою з отвором 1–1,5 мм, і залишають в саду. Коли розвиток імаго паразита закінчується, з гусениць виходять молі, летять у сад та заражають нові яйця. Обприскування проти мінуючих молей проводять після цвітіння яблуні, використовуючи піретроїдні інсектициди. Обробки проти мінуючих молей літніх поколінь збігаються з обробками проти яблуневої плодожерки.
Окрім хімічного, проти імаго молей та інших шкідників ряду лускокрилих дієвий фізико-механічний метод. Метелики літають переважно в сутінках та вночі. Для їх вилову та подальшого знищення застосовують пастки з бродильними пахучими речовинами. Для приготування приманок використовують сухофрукти, з котрих варять узвар. Після охолодження до узвару додають цукор та дріжджі. Як принаду можливо застосовувати мелясу. Приготовані принади розливають в коритця або в інші ємності та розвішують на кронах дерев або розставляють серед рослин. Метелики реагують на запах, попадають в рідину та гинуть. З пасток метеликів щодня потрібно забирати. Встановлення пасток дозволяє не тільки зменшити кількість метеликів, але й проводити спостереження за динамікою їх кількості та розвитком шкідників.
Встановлення оптимального терміну захисних дій проти гусениць першої генерації яблуневої плодожерки базується на визначенні суми ефективних температур — 230°С (поріг — 10о), для грушевої — 380°С. Обприскування проти яблуневої плодожерки доцільне при пошкодженні 2% і більше плодів врожаю в минулому році та у випадку знаходження двох і більше гусениць (що зимували) на ловильний пояс. Обробку проводять на 5–6 діб пізніше терміну, коли сума температур досягне 230°С. Зменшення кількості яблуневої плодожерки в другій та третій генераціях можливе, якщо в червні на штамби дерев порозкладати ловильні пояси та періодично їх знімати та знищувати в передімагінальні стадії. Дієвим заходом є систематичне збирання та знешкодження опалих яблук, що завадить гусені покинути плід на коконування.
В теперішніх умовах як для промислових насаджень, так і для приватного сектору проти шкідливих
членистоногих рекомендовано новий клас інсектицидів з групи регуляторів росту комах. Препарати даної групи порушують метаморфоз комах, кліщів, а саме: розлад ембріонального розвитку. Для роздрібного продажу населенню рекомендовано інсектициди Матч, 10% к.е., та Рімон, 10% к.е., з нормою витрати, відповідно, 8 мл/5 л та 6 мл/ 10 л води. Матч і Рімон пригнічують формування хітину, що унеможливлює формування кутикули в процесі линьки. Цим препаратам притаманний тривалий період захисної дії (25–35 днів), котрий у 2–2,5 рази довший, ніж у ФОС чи піретроїдів. Окрім основних шкідників плодових культур (листовійки, плодожерки, мінуючі молі), Матч контролює бурого та інші види павутинних кліщів, а Рімон — личинкову стадію шкідників родин твердокрилих (квіткоїди, брунькоїд, казарка, букарка), рівнокрилих (попелиці, листоблішки), двокрилих (вишнева муха, галиці). Регулятори росту комах безпечні для корисної ентомо- та акарофауни, що дозволяє збільшити густоту їх популяції та підвищити роль у регуляції кількості шкідливих комах та кліщів. Оптимальними строками обприскування є завчасна обробка плодових дерев — до відкладання самицями яєць. За такого режиму застосування досягається висока ефективність проти фітофагів, личинки котрих ведуть прихований спосіб життя та недоступні для контактних препаратів.
Після цвітіння яблуні та сливи проти плодових пильщиків застосовують системні препарати: Актара, 25% в.г., 1,5 г, Вектор, 20% в.р.к., 2,5 мл, Конфідор, 20% в.р.к., 2,5 мл, Моспілан, 20% р.п., 2 г/10 л води. Регулярне обривання та збирання пошкодженої зав’язі з подальшим її знищенням зменшує кількість популяцій плодових пильщиків.
Заходами захисту від буйволоподібної цикадки є підтримання високого агрофону в садових насадженнях, утримання грунту під чорним паром та знищення бур’янів (особливо в червні) і т.д.. Ефективними хімічними засобами проти цикадки є препарати Актара та Конфідор у рекомендованих нормах витрати. В садах і полях розсадника обприскують дерева та рослинність під ними. Оптимальні строки обробок — з другої декади червня до другої декади серпня.
У період живлення проти грушевої листоблішки (у фази рожевого бутона, закінчення цвітіння, у випадку потреби — влітку) використовують Шерпу, але якщо після її застосування спостерігається низька ефективність, то обробку проводять вдруге фосфорорганічним препаратом Золон, 35% к.е.* (30 мл) або баковою сумішшю цих препаратів у половинних нормах витрати: відповідно, — 1 та 15 мл/10 л води. Обов’язкова умова: щоб застосування ФОС було високоефективним, температура повітря під час обробки має бути не нижчою 18°С. Останню обробку Шерпою проводять за 25, Золоном — 40 днів до збирання врожаю.
Щоб запобігти масовому ушкодженню зерняткових порід листковими галицями, рослини обприскують Шерпою, Золоном* або баковою сумішшю даних інсектицидів у половинних нормах витрати.
Для контролю розвитку попелиць застосовують біологічний інсектицид Актофіт, 0,2% к.е., 40–60 мл/10 л води. Якщо існує ризик розмноження попелиць на ягідних культурах в період від цвітіння до збору врожаю, рослини обприскують робочим розчином препарату. Екологічно безпечною для ентомофагів та людини є обробка ягідників проти попелиць відваром або настоянкою тютюну з господарським милом. Вищезгадані біологічні засоби використовують проти цієї групи шкідників та на плодових культурах. Високоефективні проти попелиць Актара, Конфідор, Моспілан та піретроїдні інсектициди.
За високої кількості сливової товстоніжки та у випадку невиконання захисних заходів можна повністю втратити урожай сливи. Щоб зменшити кількість личинок, необхідно ретельно зібрати опалі плоди та знешкодити їх за межами садової території. Масове осипання плодів, пошкоджених товстоніжкою, починається в кінці червня — в першій декаді липня. Перша обробка інсектицидами проти імаго товстоніжки збігається з обробкою проти пильщика (завершення цвітіння сливи). Друге обприскування проводять через 10–12 днів. Для цього використовують препарати Бі-58 новий*, 20 мл, Каліпсо, 48% с.к*, або Дантоп, 16% в.г., з нормою витрати 2,5 г/10 л води.
Щоб забезпечити нормальний ріст та розвиток рослин на новій ділянці, призначеній для посадки рослин, на початку осені землю перекопують та вибирають з неї різновікових дугоподібної форми личинок західного або східного травневого, червневого, мармурового або інших видів хрущів. Даний захід повторюють навесні перед посадкою. Зібраних личинок охоче поїдають кури або їх знищують. Слід врахувати, що личинки хрущів існують в землі 3–4 (західний травневий), 4–5 років (східний травневий), і шкода, котру вони завдають кореневій системі в перші роки розвитку, буде малопомітною, тоді як личинки четвертого року життя значно пошкоджують підземну частину рослини. Механічні заходи з оздоровлення землі від личинок мають профілактичний характер та не дозволяють повністю видалити всіх шкідників. Внаслідок вертикальної чи горизонтальної міграцій нові личинки знову з’являються під недавно висадженими плодово-ягідними культурами після попереднього збору їх родичів та наносять рослинам значних збитків. З виявленням фітофага, після посадки рослин, проводять їх захист способом поливання під корінь робочим розчином препаратів Актара, 25 г, або Конфідор, 20% в.р.к., 20 мл/10 л води.
Щоб зберегти урожай від плодової гнилі, потрібно обрізати всі засохлі гілочки з квітами та листям, уражені моніліальним опіком, котрі є джерелом інфекції моніліальної плодової гнилі. Обрізаючи хворі гілки, одночасно видаляють здорові тканини пагона (5 см) та спалюють їх. Зрізи дезінфікують 1% розчином мідного купоросу та замазують садовим варом або масляною фарбою. Такий захід дозволяє видалити уражені гілки, котрі є джерелом інфекції моніліального опіку — весняна, та плодової гнилі — літня форма хвороби. Вирізають та спалюють також пагони яблуні, смородини та агрусу, уражені борошнистою росою. Проти борошнистої роси використовують фунгіциди Сапроль, Вектра. Проти сферотеки на агрусі непогані результати дає кальцинована сода з милом (по 50 г на відро води). Обробку можливо виконувати в період наливання плодів з інтервалом 5–7 днів.
Несприятливі екологічні обставини (хвороби, шкідники, близьке розташування підгрунтових вод і т.д.) спричинюють утворення камеді на корі кісточкових дерев. Камедь видаляють механічно разом з ураженою тканиною (до здорової), а в травмовану ділянку з проміжком 5–7 днів втирають кашоподібну масу з щавлю або замазують її садовим варом.
Влітку зерняткові культури, чутливі до парші, обприскують фунгіцидами: Скор, Стробі, Флінт, Вектра, Купроксат, Дітан М 45 або Сапроль. За слабкого розвитку парші через 10–12 днів після попередньої обробки обприскування повторюють 0,5% сечовиною з додаванням калійної солі (50 г/ 10 л води). В районах з сприятливими умовами для розвитку борошнистої роси (суха та спекотна погода) дотримуються високої агротехні