Україна має можливість з високим ступенем точності ідентифікувати зерно, вирощене на тимчасово окупованих територіях.
Про це повідомив заступник міністра економіки, екології та сільського господарства України Тарас Висоцький у своєму інтерв’ю DW.
«Спільними зусиллями, у співпраці з Великою Британією, яка є власником технології, та Литвою, ми розробили цей проєкт і запустили перші пілотні випробування у 2024 році. Суть полягає в тому, що ми маємо зразки зерна з українських територій, які нині тимчасово перебувають під окупацією. Ці зразки зберігаються на державному підприємстві – фактично, це насіннєвий банк», — пояснив він.
Він додав, що кожен зразок містить унікальні маркери, пов’язані з кліматичними умовами, погодою, ґрунтовим складом та іншими характеристиками місця вирощування. На основі цих маркерів було створено базу даних, яка дозволяє з імовірністю, близькою до 100%, визначити, чи походить конкретне зерно з певних територій.
Тарас Висоцький зазначив, що змішування зерна ускладнює встановлення його походження.
«Технологія є досить точною, і навіть при змішуванні 50% на 50% вона виявить походження. Однак, якщо додати 5% з окупованих територій до 95% з іншого місця, ймовірність виявлення зменшується. Але й економічної вигоди від такого змішування немає, оскільки це надто трудомісткий процес. Практика показує, що якщо домішка перевищує 10%, технологія це виявляє. Обхід системи шляхом змішування, зберігаючи економічну доцільність, є надзвичайно складним. Проте, отримання зразка все одно є необхідним», — додав він.
Заступник міністра також розповів, що ініціатором проведення такого тестування можуть виступати різні сторони: як держава, так і, наприклад, незалежний арбітражний сертифікаційний орган за запитом посольства в певній країні. За весь період було проведено кілька десятків таких аналізів.
«За останній рік їх кількість значно зменшилася. Схоже, що крадіжки зерна тривають, але дії стали обережнішими. У перші роки повномасштабного вторгнення вивезення було більш відкритим, проте тоді ми ще не мали цих лабораторних можливостей для фактичного підтвердження», — підсумував Висоцький.