Враховуючи особливості весняного розвитку озимих культур, одним із першочергових завдань на полях є проведення такого, вже дещо забутого для багатьох господарств, агроприйому, як боронування посівів.
Першочергово необхідно визначити, які саме посіви потребують боронування, а на яких цей захід є недоцільним. Рекомендується проводити боронування на тих озимих посівах, де рослини восени демонстрували добрий або надмірний розвиток, мали відмерле листя, де присутні вимерзлі самосійні рослини попередника, зокрема злакових культур, оскільки вони є джерелом хвороб та шкідників; а також на посівах із середнім рівнем розвитку рослин на важких, глинистих ґрунтах.
З обережністю, попередньо здійснивши пробне боронування на краю поля, слід застосовувати цей прийом на посівах, де рослини перебувають у фазі початку кущення, або на легких супіщаних ґрунтах, з метою уникнення пошкодження або підриву кореневої системи рослин. Натомість, боронування слабкорозвинених, зріджених посівів, особливо на легких ґрунтах, є абсолютно протипоказаним, оскільки це може призвести до повного виривання рослин із ґрунту або їх засипання грудками ґрунту, що негативно впливає на відновлення рослин або спричиняє їх загибель.
Основні цілі, які досягаються шляхом боронування посівів озимих культур: усунення відмерлих решток листя основної культури, що утворилися внаслідок несприятливих зимових умов або ураження сніговою пліснявою, а також загиблих самосійних рослин попередника та бур’янів; руйнування ґрунтової кірки; покращення аерації та стимулювання мікробіологічних процесів, особливо на ґрунтах важкого гранулометричного складу.
Надзвичайно важливо під час боронування посівів правильно підібрати відповідні сільськогосподарські знаряддя. Тип борони слід обирати відповідно до стану посіву, враховуючи його густоту та ступінь кущіння рослин, тип ґрунту, обсяг відмерлих рослинних решток. Зубові борони типу БЗСС-1,0, БЗЛС-1,0 та подібні, що сумісні з тракторами потужністю 40–80 к. с., добре підходять для обробітку ґрунту. На посівах озимих культур кращі результати демонструють пружинні борони (наприклад, ЗПГ-24 (3); БПН — 12), кут нахилу робочих елементів яких можна регулювати залежно від маси рослин, необхідної глибини розпушування ґрунту тощо. Завдяки динамічності та вібрації пружинних зубів, ґрунт краще розпушується, ефективніше видаляються відмерлі рештки та бур’яни, при цьому мінімізується пошкодження культурних рослин.
Весняне боронування здійснюється після досягнення ґрунтом фізичної стиглості, зазвичай, перпендикулярно напрямку сівби. Однак, на перерослих посівах агрегат слід спрямовувати вздовж рядків, що забезпечує більш плавний рух та якісніший обробіток посіву. При обробітку полів, розташованих на схилах, боронування слід проводити впоперек схилу, аби запобігти ерозії ґрунтової поверхні, особливо під час дощової весни. Проведення боронування посівів озимих культур має бути завершене у максимально стислі терміни.
Варто зазначити, що прикореневе підживлення рослин із використанням зернотукових сівалок виконує функції розпушення ґрунту та аерації посівів, подібно до боронування. Рух агрегату відбувається вздовж посіву, при цьому сошники спрямовуються в міжряддя та загортають мінеральні добрива на глибину 4–5 см. Проведення такого агрозаходу рекомендується лише на добре розвинених посівах без попереднього підживлення по мерзлоталому ґрунті, оскільки на слаборозвинених посівах існує ризик пошкодження основної культури або навіть знищення цілих рядків. Для такого підживлення рекомендується використовувати аміачну селітру в дозі 1,0–1,5 ц/га.
Застосування боронування посівів озимих культур у весняний період покращує фітосанітарний стан посіву, забезпечує розпушення верхнього, насиченого коренями, шару ґрунту. Це сприяє кращому надходженню кисню, вологи та поживних речовин до кореневої системи рослин та активізує розвиток поглинальної поверхні коренів. Усе це створює сприятливі умови для успішного розвитку рослин озимих культур у ранньовесняний та літній періоди, підвищує стійкість агроценозу до несприятливих факторів довкілля та дозволяє збільшити врожайність на 10–20%.
С. Попов, канд. с.-г. наук;
Н. Рябчун, канд. с.-г. наук,
Інститут рослинництва
ім. В. Я. Юр’єва НААН
Дивитись YouTube Video