Щитівки та несправжньощитівки завдають істотної шкоди плодовим деревам; широко розповсюджені та небезпечні (особливо в Степовій зоні) каліфорнійська, а в Лісостепу — комоподібна щитівки. Через 33–38 днів після цвітіння пізніх сортів яблуні з’являються личинки-мандрівниці каліфорнійської щитівки, які, висмоктуючи сік з кори, плодів і листя, призводять до засихання пагонів і гілок. На плодах з’являються червоні цятки, що погіршує їх смакові та товарні якості. Цей шкідник має два покоління. Личинки комоподібної щитівки виходять після цвітіння. Цей шкідник має одне покоління.
Різні види молей пошкоджують листовий апарат плодових дерев. У приватних садах найпоширеніші та найшкідливіші — яблунева та плодова горностаєві молі. Перша спеціалізується на яблуні, друга — переважно на кісточкових культурах. Вони живуть групами, оселяються на верхівках пагонів, обплутують їх павутиною, утворюючи великі гнізда. Гусениці живляться протягом 35–45 днів. За цей час вони переміщуються на інші гілки, позбавляючи їх листя. У садах спостерігалися випадки повної втрати листя на старих деревах через високу чисельність шкідника. Горностаєві молі дають одне покоління на рік. Листомінуючі молі представлені яблуневою нижньобічною (спеціалізований шкідник), верхньобічною плодовою (пошкоджує всі рослини родини розоцвітих) та глодовою кружковою міллю. Самиці верхньобічної відкладають яйця зверху листка, а нижньобічної та глодової — знизу. Гусінь виїдає середину листка, утворюючи овальні міни діаметром 7–8 мм, з концентричними колами дрібних чорних випорожнень. При масовому заселенні на листках нараховується понад 10 мін. Пошкоджене листя набуває світло-жовтого або темно-коричневого забарвлення, його асиміляційна поверхня зменшується, погіршується фотосинтез. Глодова міль має одне покоління на рік, а верхньобічна та нижньобічна — три.
У червні відбувається літ метеликів грушевої плодожерки, яка спеціалізується виключно на грушах. При високій чисельності вона може завдати значної шкоди раннім та середнім сортам. Метелики літають через 35–38 днів після цвітіння сорту Олександрівка. Для точного визначення термінів захисних заходів важливо зафіксувати дату завершення цвітіння. Самиці грушевої, як і яблуневої, плодожерки активні ввечері, коли температура перевищує 15°С, і в цей час відкладають яйця. Яйця червоні, потім стають рожево-сірими. Гусінь після відродження одразу заглиблюється в плід, прямуючи до насіннєвої камери, де живиться насінням до заляльковування. Така особливість розвитку грушевої плодожерки ускладнює боротьбу з нею. Генерація однорічна.
Надзвичайно великої шкоди яблуні завдає яблунева плодожерка, призводячи до втрат урожаю до 80%. Після виплоджування гусінь деякий час шукає плід. Вона не завжди одразу проникає до насіннєвої камери, виходячи на поверхню плоду в пошуках іншого ходу. Перший отвір загоюється, а в другому плоді гусінь виїдає насіння і може пошкодити 2–3 плоди до переходу в стадію коконування. Така поведінка яблуневої плодожерки спрощує застосування хімічних засобів захисту порівняно з грушевою. Яблунева плодожерка, залежно від регіону, має два (у північних районах за спекотного літа розвивається друге, факультативне, покоління) або три покоління.
Несправжньогусениці старшого віку яблуневого плодового пильщика виїдають усе насіння та руйнують насіннєву камеру, а сливового — незатверділі кісточки, залишаючи пошкоджену зав’язь і коконуючись у верхньому шарі ґрунту. За період розвитку одна личинка пошкоджує від 3 до 6 плодів. Розвиваються в одній генерації.
У червні на корі плодових, деревних та чагарникових рослин, таких як клен ясенелистий, терен, глід, волоський горіх, починають виплоджуватися личинки буйволоподібної цикадки (горбатка буйвол). Шкідник поширений всюди, особливо небезпечний для молодих насаджень плодових культур на Півдні України. При сильному заселенні рослин цикадкою, пошкодження призводять до засихання пагонів і молодих дерев. Шкодять самиці, роблячи парні надрізи на корі та деревині у формі дужок для відкладання яєць. З надрізів виділяється пасока, камедь, кора відстає і відмирає, пагони та гілочки недорозвиваються і засихають. Личинки цикадки живляться соком культурних рослин та бур’янів (осот, берізка польова, щириця, люцерна, горох, морква). Без цього джерела живлення вони гинуть. За рік має одне покоління.
На початку літа на грушах часто можна помітити чорні верхівки пагонів та скупчення на них личинок грушевої листоблішки: оранжевих з бурими плямами на спині (у першому віці) та зелено-коричневих (у п’ятому віці). Висмоктуючи сік, личинки рясно покривають листя та пагони екскрементами — медяною росою, яка блищить на сонці. На таких листках розвиваються сажисті гриби, що призводить до почорніння листя. Пошкоджене листя деформується і відмирає, пагони недорозвиваються, плоди мають низькі смакові та товарні якості. Протягом року розвивається 4–5 поколінь.
У саду можна виявити краї листя яблуні та груші, закручені догори у вигляді щільних червоних трубочок, усередині яких розміщуються десятки личинок галиці. Пошкоджені листки чорніють, засихають і опадають. Яблунева та грушева листкові галиці дають відповідно 3–4 і 4–5 поколінь на рік. Для боротьби з ними зрізають та спалюють пошкоджені пагони.
Значної шкоди плодовим деревам, особливо молодому листю, завдають попелиці: зелена яблунева, грушево-парасолькова, сливова опушена, смугаста персикова, вишнева та багато інших видів. Личинки та дорослі комахи концентруються на листках і пагонах, висмоктуючи сік. Яблунева подорожникова попелиця також шкодить плодам, призводячи до їх деформації. Пошкоджене листя скручується, закриваючи шкідників. Пагони погано ростуть, викривлюються, а при сильному ураженні засихають. З весни до осені попелиці розмножуються партенокарпічно (без запліднення), народжуючи живих особин. За літо, залежно від виду, розвивається 10–15 поколінь. Висмоктуючи соки, личинки виділяють медяну росу. Солодкими виділеннями живляться мурахи, які у великій кількості збираються в колоніях попелиць та захищають їх від корисних хижаків (сонечко, личинки сирфід і золотоочки).
Плодам сливи, аличі, абрикоса, терену, вишні та черешні шкодить евритома сливова, або сливова товстоніжка. Через 10–12 днів після цвітіння сливи самиця проколює зав’язь і відкладає яйце всередину ще не затверділої кісточки. Личинки після виплоджування живуть у кісточці, живлячись її ядром. Пошкоджені плоди передчасно набувають фіолетового забарвлення і опадають разом з личинками, які перезимовують у кісточці. Генерація однорічна.
Личинки хрущів, які підгризають коріння молодих та старих плодових дерев і ягідних культур, а за великої чисельності — кору кореневої шийки, завдають значної шкоди. Підгризання кореневої системи рослин протягом вегетаційного періоду призводить до поступового засихання молодих саджанців, плодоносних дерев та ягідних кущів, суниці. Личинки, пересуваючись у пошуках корму, долають значні відстані — близько 100 м, надаючи перевагу вологому ґрунту.
У червні для плодових дерев характерний активний ріст пагонів та плодів. Якщо в цей період спостерігаються атмосферні опади, виникає небезпека масового ураження дерев яблуні та груші вторинною інфекцією парші; абрикоса, сливи, черешні — клястероспоріозом, або дірчастою плямистістю; вишні та інших кісточкових — кокомікозом.
Справжнім лихом для яблуні та груші є парша, яка уражує молоде листя, квіти, плодоніжки, плоди, а на груші — кору. Найбільш уражуються сорти яблуні Ренет Симиренка, Айдаред, Мекинтош, Спартан, груші — Лісова красуня, Ільїнка, Бере Арданпон, Бергамот мліївський. Сприятливі умови для розвитку хвороби створюються за вологої та теплої погоди. Спори швидко проростають і заражають молоде листя за наявності краплинної вологи та температури близько 15°C. Якщо не вжити захисних заходів, вітер і дощ перенесуть збудник парші на здорове листя та плоди. Плями парші на яблуні розташовуються переважно з верхнього боку листка, а на груші — з нижнього. На плодах уражена тканина стає пробковою, тріскається, в утворені ранки потрапляють спори моніліальної гнилі, плоди загнивають, стають чорними і залишаються на дереві до наступного року. Уражені пагони груші покриваються дрібними здуттями, які потім розриваються під тиском конідій, від чого кора стає шорсткою та лущиться.
Збудники хвороб мають “вузьку спеціалізацію”: збудник парші яблуні не вражає грушу і навпаки. Для запобігання втратам урожаю зерняткових порід від парші, культивують сорти, стійкі до цієї хвороби. Серед яблунь та груш стійкими проти парші є вітчизняні та імпортовані зарубіжні сорти. Яблуня — Імрус, Чистотіл, Едера, Аскольда, Пріма, Прісцила, Пріам, Орловім, Первенець; груші — Любимиця Клаппа, Золотоворітська, Трембіта, Яблунівська, Етюд, Жозефіна мехельнська.
Листя вишні та черешні сильно уражується кокомікозом як на молодих, так і на плодоносних деревах. Сливи, абрикоси, терен уражуються слабше. У першій половині червня з нижнього боку листя з’являються численні розкидані або близько розташовані плями темно-бурого кольору. На плодоніжках вишні ураження мають вигляд білуватих плям із рожевою облямівкою. На плодах у місцях ураження утворюються вдавлені великі коричневі плями зі світлим нальотом спороношення. Гриб дає 8–10 поколінь за літній сезон і масово вражає вишню та черешню. Хвороба менш інтенсивно розвивається в суху погоду. Масове ураження кокомікозом призводить до листопаду наприкінці липня та в серпні, і дерева повністю оголюються. У дерев, які втратили листя, погіршується зимостійкість, відбувається неповноцінне закладання плодових бруньок на наступний рік. Сорти черешні, що сильно уражуються кокомікозом: Дрогана жовта, Жабуле, Валерій Чкалов, Присадибна, Красуня Києва; вишні — Анадольська, Володимирська, Любська, Гріот український. Сорти черешні, які слабо уражуються хворобою: Бігарро Оратовського, Мелітопольська рожева, Киянка, Чорна пізня; вишні — Шпанка рання, Мелітопольська десертна, Українка, Шалунья, Жуковська.
Для покращення фітосанітарного стану в садах та отримання стабільних і рясних урожаїв важливо протягом періоду вегетації виконувати комплекс заходів із догляду за плодово-ягідними культурами. Пестицидне навантаження зменшують за рахунок впровадження сортів, імунних і стійких до плямистостей, борошнистої роси та інших економічно значущих збудників хвороб. Поширення інфекції та зменшення чисельності шкідників досягають шляхом вирізання прикореневої порослі, очищення штамбів, скелетних гілок від старої відмерлої кори, моху, лишайників, згрібання та обрізання сухої і хворої біомаси рослин з подальшим її спалюванням або подрібненням (гілки) і закладанням у компостну яму. В саду створюють високий культурний агрофон: проводять обрізання та проріджування крони дерев і кущів, що покращує циркуляцію повітря, освітлення, швидке підсихання вологого листя. Уникають загущення посадок, внесення підвищених норм азотних добрив. Зазначені заходи мають профілактичний і дієвий характер, погіршуючи умови для розвитку шкідливих організмів та зменшуючи щільність їх популяцій.
Проведення захисних заходів та їх вибір залежать від загрози ураження чи пошкодження рослин. Для чіткого розуміння шкодочинності необхідно постійно спостерігати за розвитком та поширенням шкідливих організмів.
У період вегетації проти личинок-мандрівниць комоподібної щитівки обробку проводять після цвітіння яблуні, а проти каліфорнійської — наприкінці червня — на початку липня. Для обприскування дерев застосовують препарат №30В, 78% к.е., 0,4 л/20 л води. У промислових насадженнях проти щитівок використовують фосфорорганічні препарати: Бі-58 новий, 40% к.е.*, 0,8–2 л, Диметоат, 40% к.е.*, 2 л, Дурсбан*, 48% к. е., 2 л/га, Рогор-С, 40% к.е.*, 2 л, Фуфанон, 57% к.е.*, 2 л/га (аналог карбофосу) або комбінований препарат Нурелл Д*, 55% к. е., 1—1,5 л/га.
Проти кокцид ефективні препарати неонікотиноїдної групи: Конфідор максі, 70% в.г., 0,07 кг, Моспілан, 20% р.п., 0,4–0,5 кг/га. Ці препарати рекомендовано для застосування в садах різних форм власності. Для досягнення високої ефективності обприскування стежать, щоб робочий розчин добре змочував усі органи дерева, особливо тріщини на корі. У разі виявлення заселення насаджень щитівками вживають механічних заходів: зішкрібають і спалюють стару кору, вирізають засохлі гілки і навіть викорчовують сильно заселені дерева з обов’язковим спалюванням.
Обприскування проти горностаєвих молей проводять одразу після закінчення цвітіння яблуні, під час утворення гусінню великих павутинних гнізд. Для хімічного захисту використовують один з інсектицидів піретроїдної групи: Арріво, 25% к.е., 1,5 мл; Децис, 2,5% к.е., 2 мл; Кінмікс, 5% к.е., 2 мл; Карате, 5% к.е., 2 мл; Ф’юрі, 10% в.е., 0,7 мл; Фастак, 10% к.е., 2 мл; Шерпа, 25% к.е., 1,5 мл/10 л води. У присадибних садах з дерев знімають павутинні гнізда з гусеницями та лялечками горностаєвих молей і спалюють їх. У гусені розвивається паразит агeніаспіс, який може знищити близько 70% особин шкідника. Для збільшення чисельності агeніаспіса павутинні гнізда з гусеницями не спалюють, а розміщують у ящики, обтягнуті металевою чи капроновою сіткою з отвором 1–1,5 мм, і залишають у саду. Коли розвиток імаго паразита закінчується, з гусениць виходять молі, летять у сад і заражають нові яйця. Обприскування проти мінуючих молей проводять після цвітіння яблуні, використовуючи піретроїдні інсектициди. Обробки проти мінуючих молей літніх поколінь збігаються з обробками проти яблуневої плодожерки.
Крім хімічного, проти імаго молей та інших шкідників ряду лускокрилих ефективний фізико-механічний метод. Метелики літають переважно в сутінках і вночі. Для їх відлову та подальшого знищення застосовують пастки з бродячими пахучими речовинами. Для приготування приманок використовують сухофрукти, з яких варять узвар. Після охолодження до узвару додають цукор і дріжджі. Як приманку можна використовувати мелясу. Приготовлені приманки розливають у корита або інші ємності та розвішують на кронах дерев або розставляють серед рослин. Метелики летять на запах, потрапляють у рідину й гинуть. З пасток метеликів щодня потрібно видаляти. Встановлення пасток дозволяє не тільки зменшити кількість метеликів, а й вести спостереження за динамікою їх чисельності та розвитком шкідників.
Визначення оптимального терміну захисних дій проти гусені першого покоління яблуневої плодожерки ґрунтується на сумі ефективних температур — 230°С (поріг — 10°С), для грушевої — 380°С. Обприскування проти яблуневої плодожерки доцільне при пошкодженні 2% і більше плодів урожаю попереднього року та у разі виявлення двох і більше гусені (що зимували) на ловчий пояс. Обробку проводять на 5–6 днів пізніше терміну, коли сума температур досягне 230°С. Зниження чисельності яблуневої плодожерки в другому і третьому поколіннях можливе, якщо в червні на штамби дерев розкласти ловчі пояси і періодично їх знімати та знищувати в передiмагінальній стадії. Ефективним заходом є систематичне збирання та знешкодження опалих яблук, що перешкодить гусені вийти з плоду на коконування.
За сучасних умов як для промислових насаджень, так і для приватного сектора проти шкідливих
членистоногих рекомендовано новий клас інсектицидів із групи регуляторів росту комах. Препарати цієї групи порушують метаморфоз комах, кліщів, а саме: розлад ембріонального розвитку. Для роздрібного продажу населенню рекомендовано інсектициди Матч, 10% к.е., та Рімон, 10% к.е., з нормою витрати відповідно 8 мл/5 л і 6 мл/10 л води. Матч і Рімон інгібують утворення хітину, що унеможливлює формування кутикули в процесі линьки. Цим препаратам властивий тривалий період захисної дії (25–35 днів), який у 2–2,5 рази більший, ніж у ФОС чи піретроїдів. Крім основних шкідників плодових культур (листовійки, плодожерки, мінуючі молі), Матч контролює бурого та інші види павутинних кліщів, а Рімон — личинкову стадію шкідників родин твердокрилих (квіткоїди, брунькоїд, казарка, букарка), рівнокрилих (попелиці, листоблішки), двокрилих (вишнева муха, галиці). Регулятори росту комах безпечні для корисної ентомо- та акарофауни, що дозволяє збільшити щільність їх популяції та підвищити роль у регуляції чисельності шкідливих комах і кліщів. Оптимальними термінами обприскування є завчасна обробка плодових дерев — до відкладання самицями яєць. За такого режиму застосування досягається висока ефективність проти фітофагів, личинки яких ведуть прихований спосіб життя і є недоступними для контактних препаратів.
Після цвітіння яблуні та сливи проти плодових пильщиків застосовують системні препарати: Актара, 25% в.г., 1,5 г, Вектор, 20% в.р.к., 2,5 мл, Конфідор, 20% в.р.к., 2,5 мл, Моспілан, 20% р.п., 2 г/10 л води. Регулярне обривання та збирання пошкодженої зав’язі з подальшим її знищенням зменшує чисельність популяцій плодових пильщиків.
Заходами захисту від буйволоподібної цикадки є підтримання високого агрофону в садах, утримання ґрунту під чорним паром та знищення бур’янів (особливо в червні). Ефективними хімічними засобами проти цикадки є препарати Актара та Конфідор у рекомендованих нормах витрати. В садах і на розсадниках обприскують дерева та рослинність під ними. Оптимальні терміни обробок — з другої декади червня до другої декади серпня.
У період живлення проти грушевої листоблішки (у фазі рожевого бутона, закінчення цвітіння, за потреби — влітку) використовують Шерпу, але якщо після її застосування відзначено низьку ефективність, то обробку проводять вдруге фосфорорганічним препаратом Золон, 35% к.е.* (30 мл) або баковою сумішшю цих препаратів у половинних нормах витрати: відповідно, 1 і 15 мл/10 л води. Обов’язкова вимога: для високоефективного застосування ФОС температура повітря під час обробки має бути не нижчою 18°С. Останню обробку Шерпою проводять за 25, Золоном — 40 днів до збору врожаю.
Щоб запобігти масовому пошкодженню зерняткових порід листковими галицями, рослини обприскують Шерпою, Золоном* або баковою сумішшю цих інсектицидів у половинних нормах витрати.
Для контролю розвитку попелиць застосовують біологічний інсектицид Актофіт, 0,2% к.е., 40–60 мл/10 л води. Якщо є ризик розмноження попелиць на ягідних культурах у період від цвітіння до збору врожаю, рослини обприскують робочим розчином препарату. Екологічно безпечною для ентомофагів і людини є обробка ягідників проти попелиць відваром або настоянкою тютюну з господарським милом. Зазначені біологічні засоби використовують проти цієї групи шкідників і на плодових культурах. Високоефективні проти попелиць Актара, Конфідор, Моспілан і піретроїдні інсектициди.
За високої чисельності сливової товстоніжки та невиконання захисних заходів можна повністю втратити урожай сливи. Щоб зменшити кількість личинок, потрібно ретельно зібрати опалі плоди та знешкодити їх за межами садової ділянки. Масове осипання плодів, пошкоджених товстоніжкою, починається наприкінці червня — в першій декаді липня. Перша обробка інсектицидами проти імаго товстоніжки збігається з обробкою проти пильщика (кінець цвітіння сливи). Друге обприскування проводять через 10–12 днів. Для цього використовують препарати Бі-58 новий*, 20 мл, Каліпсо, 48% с.к*, або Дантоп, 16% в.г., з нормою витрати 2,5 г/10 л води.
Щоб забезпечити нормальний ріст і розвиток рослин на новій ділянці, призначеній для посадки, на початку осені ґрунт перекопують і вибирають із нього різновікових личинок західного або східного травневого, червневого, мармурового або інших видів хрущів. Цей захід повторюють навесні перед посадкою. Зібраних личинок добре їдять кури або їх знищують. Слід враховувати, що личинки хрущів живуть у ґрунті 3–4 (західний травневий), 4–5 років (східний травневий), і шкода, яку вони завдають кореневій системі в перші роки розвитку, буде малопомітною, тоді як личинки четвертого року життя значно пошкоджують підземну частину рослини. Механічні заходи з оздоровлення ґрунту від личинок мають профілактичний характер і не дозволяють повністю видалити всіх шкідників. Внаслідок вертикальної чи горизонтальної міграцій нові личинки знову з’являються під нещодавно висадженими плодово-ягідними культурами після попереднього збору їх родичів і завдають рослинам значних збитків. З виявленням фітофага, після посадки рослин, проводять їх захист шляхом поливання під корінь робочим розчином препаратів Актара, 25 г, або Конфідор, 20% в.р.к., 20 мл/10 л води.
Щоб зберегти врожай від плодової гнилі, потрібно вирізати всі засохлі гілочки з квітами та листям, уражені моніліальним опіком, які є джерелом інфекції моніліальної плодової гнилі. Обрізаючи хворі гілки, одночасно видаляють здорові тканини пагона (5 см) і спалюють їх. Зрізи дезінфікують 1% розчином мідного купоросу та замазують садовим варом або масляною фарбою. Цей захід дозволяє видалити уражені гілки, які є джерелом інфекції моніліального опіку — весняна, та плодової гнилі — літня форма хвороби. Вирізають і спалюють також пагони яблуні, смородини та аґрусу, уражені борошнистою росою. Проти борошнистої роси використовують фунгіциди Сапроль, Вектра. Проти сферотеки на аґрусі непогані результати дає кальцинована сода з милом (по 50 г на відро води). Обробку можна проводити в період наливання плодів з інтервалом 5–7 днів.
Несприятливі екологічні умови (хвороби, шкідники, близьке залягання ґрунтових вод тощо) спричинюють утворення камеді на корі кісточкових дерев. Камедь видаляють механічно разом із ураженою тканиною (до здорової), а в травмовану ділянку з інтервалом 5–7 днів втирають кашоподібну масу зі щавлю або замазують її садовим варом.
Влітку зерняткові культури, сприйнятливі до парші, обприскують фунгіцидами: Скор, Стробі, Флінт, Вектра, Купроксат, Дітан М 45 або Сапроль. За слабкого розвитку парші через 10–12 днів після попередньої обробки обприскування повторюють 0,5% розчином сечовини з додаванням калійної солі (50 г/10 л води). У районах зі сприятливими умовами для розвитку борошнистої роси (суха та спекотна погода) дотримуються високої агротехніки, застосовують поливання, не допускають висихання ґрунту в саду. Протягом літа на сприйнятливих до хвороби сортах яблуні видаляють уражені борошнистою росою пагони, що обмежує інфекційний запас патогена. Проти борошнистої роси застосовують фунгіциди: Топаз, Топсін М, Вектра, Стробі, Флінт, Сапроль.
Для запобігання збиткам, яких завдає кокомікоз, висаджують стійкі сорти. Належний догляд за рослинами покращує їх фізіологічний стан і підвищує стійкість проти хвороб. Дерева обприскують тричі: Купроксатом, 34,5% суспензійний концентрат, — 50 мл, Топазом, 10% к.е., — 3–4 мл, Топсіном М, 70% порошок, що змочується, — 10 г або Хорусом, 75% в.г., — 2–3 г/10 л води. Важливо зазначити, що часті обробки мідними препаратами призводять до осипання листя, тому обмежуються 1–2 обробками препаратами, до складу яких входить мідь. Першу обробку проводять одразу після цвітіння, другу — через 10–12 днів, але не пізніше ніж за 20 днів до збору врожаю, третю — після збору врожаю і ще раз через 10–12 днів одним із цих препаратів. Щоб запобігти розвитку звикання збудників хвороб до фунгіцидів, кожну обробку проводять іншим препаратом. Ротація фунгіцидів протягом вегетації одночасно усуває розвиток резистентності та збільшує ефективність захисних обробок.
У період інтенсивного росту плодів та збільшення кількості та площі листя рослини витрачають більшу кількість мінеральних речовин, насамперед азоту. Компенсувати дефіцит біогенів можна завдяки позакореневому підживленню слабким розчином мінеральних добрив. Для азотного підживлення використовують сечовину або нітроамофоску: 0,5 склянки на 10 л води (0,6–0,8% розчин). На груші концентрацію сечовини зменшують удвічі. Позакореневе підживлення сечовиною з додаванням 0,5% калійної солі та одного із сильних системних фунгіцидів (Скор, Стробі, Флінт) у критичний період розвитку парші під час переходу інфекції з листя на плодові утворення захистить зав’язь яблуні та груші від хвороби і виключить її зараження не лише паршею, а й плодовою гниллю.
За сучасних умов у багатьох країнах світу з розвиненим аграрним виробництвом у програмах захисту сільськогосподарських культур широко застосовують регулятори росту рослин (РРР), додаючи їх у робочий розчин пестицидів. РРР — це органічні сполуки, активні в дуже малих дозах, що впливають на специфічні біохімічні, фізіологічні та морфологічні процеси в рослинах. Виробництво РРР у світі становить близько 4–5% загального виробництва засобів захисту рослин. Біорегулятори формують тривалу системну стійкість рослин проти ураження шкідливими організмами, запобігають впливу фітотоксичних сполук і механічних пошкоджень. Встановлено, що використання біорегуляторів не тільки підвищує стійкість рослин проти збудників хвороб, активно регулює ріст і розвиток рослин, а й дозволяє на 30% зменшити норми витрати пестицидів. На багаторічних культурах рекомендовано для позакореневого підживлення Вермістим, Вермісол, Гумісол, Імуноцитофіт.
І. Шевчук,
канд. с.-г. наук,
Інститут садівництва УААН
Препарати з верхнім індексом “*” рекомендовано для використання в промислових садах.