Україна здатна стати важливим імпортером сої в Євросоюз, завдяки значним обсягам виробництва і бажанню відповідати новітнім вимогам.
Про це говорили під час обговорення в Європейському парламенті, повідомив заступник міністра економіки, довкілля і сільського господарства України Тарас Висоцький, інформує пресслужба відомства.
Він зауважив, що в ЄС наявний суттєвий брак протеїну — розвинене тваринництво створює постійно високий попит на білкові корми. Місцеве вирощування сої складає приблизно 3 млн т, в той час як загальна потреба перевищує 35 млн т. Україна щороку виробляє близько 6 млн т сої, і велика частина цього обсягу поставляється в ЄС. Таким чином, Україна вже стала важливим учасником на даному ринку. Сектор сої — чудовий приклад інтеграції в європейський ринок: мова йде не тільки про експорт, а й про переробку, сертифікацію та відповідність нормам.
«Українська соя — це не тільки великі обсяги. Це стратегічна присутність на європейському ринку: висока продуктивність, можливість працювати за новими екологічними правилами і відповідати суворим стандартам ЄС. Наш аграрний сектор вже фактично інтегрований в європейську систему і одночасно досить швидко змінює свою роль — від постачальника сировини до учасника ланцюгів доданої вартості. Мова йде не тільки про експорт. Змінюється концепція виробництва: зростають обсяги переробки, процеси стають більш прозорими, а якість — кращою», — наголосив Тарас Висоцький.
Сьогодні приблизно 25% української сої, вирощеної без застосування ГМО, відповідає сертифікованим нормам ЄС. Це вказує на те, що відбуваються структурні зміни на рівні господарств. Аграрії переглядають підходи — впроваджують новітні технології та покращують практики.
Разом з тим, Україна як стратегічний партнер ЄС має і інші явні переваги: географічну близькість, меншу вартість логістики, значний виробничий потенціал і сильні позиції в сегменті «без ГМО». Саме цей напрямок найбільше цікавить європейських споживачів і є вигідним для українських виробників, оскільки дає змогу отримувати додану вартість.
Разом з тим, залишаються і серйозні труднощі. Передусім — регуляторні вимоги ЄС, які значно ускладнюють торгівлю. Зокрема, мова йде про EUDR — регламент, який вимагає довести, що продукція не пов’язана з вирубкою лісів. Для експортерів це означає детальну простежуваність: необхідно підтвердити походження кожної партії аж до конкретної земельної ділянки.
Також директива RED III, яка регулює використання сировини для біопалива, встановлює критерії сталості та вводить обмеження для культур, що можуть викликати непрямі зміни землекористування (ILUC). Сою мають намір віднести до цієї категорії. Це передбачає велику кількість документів і перевірок, цифровий моніторинг продукції, додаткові витрати на сертифікацію. Для малих і середніх виробників, які не мають коштів для швидкої адаптації, це буде надзвичайно важко реалізувати.
«ЄС має діяти вже зараз і формувати чітку стратегію щодо рослинних протеїнів. Україна готова бути частиною цього процесу», — підсумував Тарас Висоцький.